бігучий
БІГУ́ЧИЙ, а, е.
1. Який швидко біжить; прудкий, бистрий.
[Михайло:] А у нас в’ятські, теж нічого коники бігучі (К.-Карий, II, 1960, 158);
Бігучі річечки спускалися з гір, рили талий сніг (Мирний, III, 1954, 60).
2. Не стоячий; текучий, проточний.
Тут водиця бігучая — трохи покупайся (Сл. Гр.).
3. Який швидко минає, проходить.
Не шукай [руїн]: доба бігуча, Як усе, і їх пожерла! (Щог., Поезії, 1958, 258).
Словник української мови (СУМ-11)