1. Словник української мови в 11 томах

бігучий

БІГУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який швидко біжить; прудкий, бистрий.

[Михайло:] А у нас в’ятські, теж нічого коники бігучі (К.-Карий, II, 1960, 158);

Бігучі річечки спускалися з гір, рили талий сніг (Мирний, III, 1954, 60).

2. Не стоячий; текучий, проточний.

Тут водиця бігучая — трохи покупайся (Сл. Гр.).

3. Який швидко минає, проходить.

Не шукай [руїн]: доба бігуча, Як усе, і їх пожерла! (Щог., Поезії, 1958, 258).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бігучий — бігу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бігучий — -а, -е. 1》 Який швидко біжить; прудкий, бистрий. 2》 Не стоячий; текучий, проточний. 3》 Який швидко минає, проходить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бігучий — БІГУ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який швидко біжить; прудкий, бистрий. [Михайло:] А у нас в'ятські, теж нічого коники бігучі (І. Карпенко-Карий). 2. Не стоячий; текучий, проточний (про воду). Тут водиця бігучая – трохи покупайся (Сл. Гр. Словник української мови у 20 томах
  4. бігучий — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил. Словник синонімів української мови
  5. бігучий — Бігу́чий, -ча, -че; -гу́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бігучий — Бігучий, -а, -е О водѣ: текучій, проточный. Грин. II. 284. Тут водиця бігучая — трохи покупайся. Грин. ІІІ. 340. Словник української мови Грінченка