бігучий

БІГУ́ЧИЙ, а, е, розм.

1. Який швидко біжить; прудкий, бистрий.

[Михайло:] А у нас в'ятські, теж нічого коники бігучі (І. Карпенко-Карий).

2. Не стоячий; текучий, проточний (про воду).

Тут водиця бігучая – трохи покупайся (Сл. Гр.);

Бігучі річечки спускалися з гір, рили талий сніг (Панас Мирний).

3. Який швидко минає, проходить.

Не шукай [руїн]: доба бігуча, Як усе, і їх пожерла! (Я. Щоголів).

Значення в інших словниках

1. бігучий — бігу́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бігучий — -а, -е. 1》 Який швидко біжить; прудкий, бистрий. 2》 Не стоячий; текучий, проточний. 3》 Який швидко минає, проходить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бігучий — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил.  Словник синонімів української мови
4. бігучий — Бігу́чий, -ча, -че; -гу́чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бігучий — БІГУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який швидко біжить; прудкий, бистрий. [Михайло:] А у нас в’ятські, теж нічого коники бігучі (К.-Карий, II, 1960, 158); Бігучі річечки спускалися з гір, рили талий сніг (Мирний, III, 1954, 60). 2. Не стоячий; текучий, проточний.  Словник української мови в 11 томах
6. бігучий — Бігучий, -а, -е О водѣ: текучій, проточный. Грин. II. 284. Тут водиця бігучая — трохи покупайся. Грин. ІІІ. 340.  Словник української мови Грінченка