бідкувати

БІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Тужити, уболівати, клопотатися.

А той.. Все храми мурує; Та отечество так любить. Так за ним бідкує. Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. (Шевч., І, 1951, 239);

По дорозі він уже бідкував, що будова ще аж через тиждень має бути готова (Фр., V, 1951, 382).

Значення в інших словниках

1. бідкувати — бідкува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. бідкувати — (за ким) уболівати, тужити, боліти серцем; (піклуватися) БІДКАТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
3. бідкувати — -ую, -уєш, недок., рідко. Тужити, уболівати, клопотатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бідкувати — БІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Тужити, уболівати, клопотатися. А той .. Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його [нього], сердешного, Кров, як воду, точить!.. (Т. Шевченко); По дорозі він уже бідкував, що будова ще аж через тиждень має бути готова (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. бідкувати — див. хвилюватися  Словник синонімів Вусика
6. бідкувати — ТУРБУВА́ТИСЯ за кого-що, про кого-що, ким, чим, за ким-чим (виявляти увагу до чиїхось потреб), ПІКЛУВА́ТИСЯ про кого-що, за кого-що, ким, чим, ДБА́ТИ про кого-що, за кого-що, КЛОПОТА́ТИСЯ про кого-що, за кого-що, ОПІКА́ТИ (ОПІ́КУВАТИ) кого...  Словник синонімів української мови
7. бідкувати — Бідкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Печаловаться о комъ, о чемъ. А той щедрий та роскішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Шевч. ІІ. 12. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. І. 199.  Словник української мови Грінченка