бідненький
БІДНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до бі́дний 1, 6.
— Я візьму бідненьку [дівку] хіба аж тоді, як розстараюсь грошей (Н.-Лев., IV, 1956, 282);
Страшенна буря зразу заревла.. Лозина бідненька на землю прилягла (Гл., Вибр., 1957, 202).
Словник української мови (СУМ-11)