більшовик
БІЛЬШОВИ́К, а́, ч. Послідовник більшовизму, член більшовицької партії (первісне —належний до очолюваної В. І. Леніним революційної більшості на II з’їзді Російської соціал-демократичної робітничої партії); комуніст.
Прихильників Леніна, які дістали на II з’їзді [РСДРП] більшість голосів при виборах, стали називати більшовиками (Іст. УРСР, I, 1953, 587);
Голова комісії, старий більшовик, довго вдивлявся в риси знайомого лиця (Донч., І, 1956, 481);
Іде по шляху перемог батьківщина Під прапором більшовиків (Бажан, І, 1946, 116).
Словник української мови (СУМ-11)