білість

БІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до бі́лий 1.

Його груба, висока фігура ясно відрисувалася на тлі.. неба, облитого величезною пурпуровою пожежею з золотим, тепер уже аж до білості розжареним низом (Фр., III, 1950, 327);

Його голена голова залисніла пергаментовою білістю (Досв., Вибр., 1959, 226).

Значення в інших словниках

1. білість — бі́лість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. білість — -лості, ж. Абстр. ім. до білий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білість — БІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до бі́лий 1. Його груба, висока фігура ясно відрисувалася на тлі .. неба, облитого величезною пурпуровою пожежею з золотим, тепер уже аж до білості розжареним низом (І.  Словник української мови у 20 томах
4. білість — Білість, -лости ж. Бѣлизна. Желех.  Словник української мови Грінченка