бір
БІР, бо́ру, ч. Сосновий або інший шпильковий ліс; також мішаний ліс з переважанням сосни.
Передо мною сніг біліє. Кругом бори та болота (Шевч., І, 1951, 243);
То не звір блукає в сосновому бору, то мати тікав з сином (Н.-Лев., І, 1956, 103);
Їхали мовчки, тілько вітер глухо стогнав у смерекових борах, віщуючи близьку відлигу (Фр., III, 1950, 309);
// Взагалі будь-який ліс.
Гуляє вітер у степах. Верхи борів гойдав (Рильський, II, 1960, 308).
Словник української мови (СУМ-11)