валування
ВАЛУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. валува́ти 1 і звуки, утворювані цією дією.
Як проходили хлопці темними вулицями, позаду їх піднімалося неприязне валування (Мирний, II, 1954, 183);
Крізь вітер долинуло собаче валування (Кочура, Зол. грамота, 1960, 346);
Ані співу півнів, ані валування собак. Тиша (Шиян, Партиз. край, 1946, 241).
Словник української мови (СУМ-11)