вальці
ВА́ЛЬЦІ́, ва́льці́в, мн. (одн. вале́ць, льця́, ч.), техн.
1. Два або кілька циліндричних валів ( див. вал³), валків ( див. вало́к⁴), що, крутячись, дотикаються один до одного і служать для розплющення, роздрібнення різного матеріалу, який пропускають між ними.
2. Машина, основну робочу частину якої становлять циліндричні вали ( див. вал³), валки ( див. вало́к⁴) (в металообробній, борошномельній промисловості і т. ін.).
Викував перший [син] плуга розорювать цілину; а другого вправні пальці, що знали вогонь давно, зробили млинарські вальці молоти нове зерно (Рудь, Дон. зорі, 1958, 20);
Вальці кувальні.
Словник української мови (СУМ-11)