вандрівка
ВАНДРІ́ВКА, и, ж., діал. Мандрівка.
По кількаденній вандрівці він зайшов до Лютовиськ (Фр., VIII, 1952, 376);
Пишний, майже безмежний великан [ліс] неначе у вандрівці задержався ось тут та задумався над тихими полями (Коб., II, 1956, 7).
Словник української мови (СУМ-11)