вандрівник
ВАНДРІВНИ́К, а, ч., діал. Мандрівник.
Швидко біжать легкі саночки, як тільки можна швидко, — але якою тихою здається та їзда молоденькому вандрівникові! (Л. Укр., III, 1952, 473).
Словник української мови (СУМ-11)ВАНДРІВНИ́К, а, ч., діал. Мандрівник.
Швидко біжать легкі саночки, як тільки можна швидко, — але якою тихою здається та їзда молоденькому вандрівникові! (Л. Укр., III, 1952, 473).
Словник української мови (СУМ-11)