варвари
ВА́РВАРИ, ів, мн. (одн. ва́рвар, а, ч.).
1. іст. Назва, яку давали стародавні греки і римляни народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації і стояли на нижчому рівні культурного розвитку.
[Федон:] Таке бувало в персів та в інших східних варварів (Л. Укр., III, 1952, 439);
Напади "варварів" (неримлян) прискорили загибель рабовласницької Римської держави (Іст. СРСР, І, 1956, 20).
2. Некультурні, малосвідомі люди.
Вона бундючилась і перед своїм батьком і вважала на його, як на грубу й просту людину, як на деспота й варвара (Н.-Лев., IV, 1956, 230);
— Яка дикість! Який брак культури!.. Ти працюєш для їхнього добра, їхньої користі, а вони тебе у хату не пускають, варвари! (Коцюб., І, 1955, 199);
// Жорстокі, грубі люди.
Силу-силенну тих [культурно-освітніх] установ знищили фашистські варвари (Вишня, І, 1956, 320).
Словник української мови (СУМ-11)