варвари
ВА́РВАРИ, ів, мн. (одн. ва́рвар, а, ч.).
1. іст. Назва, яку давали стародавні греки і римляни народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації і стояли на нижчому рівні культурного розвитку.
[Федон:] Таке бувало в персів та в інших східних варварів (Л. Укр., III, 1952, 439);
Напади "варварів" (неримлян) прискорили загибель рабовласницької Римської держави (Іст. СРСР, І, 1956, 20).
2. Некультурні, малосвідомі люди.
Вона бундючилась і перед своїм батьком і вважала на його, як на грубу й просту людину, як на деспота й варвара (Н.-Лев., IV, 1956, 230);
— Яка дикість! Який брак культури!.. Ти працюєш для їхнього добра, їхньої користі, а вони тебе у хату не пускають, варвари! (Коцюб., І, 1955, 199);
// Жорстокі, грубі люди.
Силу-силенну тих [культурно-освітніх] установ знищили фашистські варвари (Вишня, І, 1956, 320).
Значення в інших словниках
- варвари — -ів, мн. (одн. варвар, -а, ч.; варварка, -и, ж.). 1》 іст. Назва, яку стародавні греки і римляни давали народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації та, за їхнім переконанням, перебували на нижчому рівні культурного розвитку. 2》 Некультурні, малосвідомі люди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- варвари — ВА́РВАРИ, ів, мн. (одн. ва́рвар, а, ч.; ва́рварка, и, ж.). 1. іст. Назва, яку давали стародавні греки й римляни народам та племенам, які не належали до греко-римської цивілізації і стояли на нижчому рівні культурного розвитку. Словник української мови у 20 томах
- варвари — ва́рвари (лат. barbari, від грец. βάρβαροι – іноземці) 1. У давніх греків і римлян назва чужоземців. 2. Переносно – жорстокі, грубі люди, руйнівники культурних цінностей. Словник іншомовних слів Мельничука