варварство
ВА́РВАРСТВО, а, сер.
1. Низький ступінь культурного розвитку, неуцтво, грубість, безжальне ставлення до культурних цінностей.
[Антей:] Хто ж то перейшов по нас, як по містках, до храму слави всесвітньої? Кого ми на собі з безодні варварства на гору несли? Чи ж не лягли ми каменем наріжним до мавзолея нашим переможцям? (Леся Українка, III, 1952, 439);
// Жорстокість, лютість у поведінці.
В своїх оповіданнях.., що мають автобіографічний характер, Франко описав варварство тодішніх учителів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 27);
Царська монархія виключає свободу і рівноправність національностей, будучи крім того головним оплотом варварства, звірства і реакції як в Європі, так і в Азії (Ленін, 19, 1950, 209);
Доктор Драгомирецький.. досі не міг очуняти після недавнього споглядання лютої екзекуції. Темнота, неподобство, варварство! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 22);
// Жорстокий, безжальний вчинок стосовно кого-, чого-небудь.
Під ударами російських військ Наполеону довелося залишити Москву, причому він вчинив варварство — висадив у повітря кілька башт і частину стіни старовинного московського Кремля (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 94).
2. В періодизації історії первісного суспільства — застаріла назва періоду після дикості перед цивілізацією.
Словник української мови (СУМ-11)