вахта
ВА́ХТА, и, ж.
1. мор. Чергування, перебування на якому-небудь посту на судні.
Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Шевч., II, 1953, 85);
Всупереч усім правилам морської служби штурман Ільїн сам ніс вахту біля штурвала (Довж., Зач. Десна, 1957, 393);
Закріпляйте вітрила, Пильнуйте на вахті (Рильський, І, 1956, 110).
2. мор. Проміжок часу (4-6 годин), протягом якого на судні чергує одна зміна.
3. мор. Частина екіпажу, яка відбуває позмінне чергування на судні.
4. перен. Посилена, самовіддана робота, присвячена чому-небудь.
— Так, вахта миру. Візьмемо на себе високі зобов’язання й виконаємо їх точно (Собко, Біле полум’я, 1952, 98);
На шахті "КІМ" тривала першотравнева вахта. Робота йшла безперервно в чотири зміни (Гур., Наша молодість, 1949, 311);
Наші товариші мужньо несуть наукову вахту на дрейфуючих льодах Північного Льодовитого океану (Рад. Укр., 22.V 1962, 4).
Словник української мови (СУМ-11)