вахтер
ВА́ХТЕ́Р, ва́хте́ра, ч. Старший сторож;
// Черговий сторож в установі;
Веселовський провів дівчину до вахтера (Гончар, II, 1954, 128);
Старий вусатий вахтер у темно-синій сорочці з мідними гудзиками перевіряв перепустки (Ткач, Арена, 1960, 59).
Словник української мови (СУМ-11)