вахтер
ВА́ХТЕ́Р, а, ч.
Черговий сторож в установі.
Старий вусатий вахтер у темно-синій сорочці з мідними ґудзиками перевіряв перепустки (Д. Ткач);
Веселовський провів дівчину до вахтера (О. Гончар);
Вітався [Дмитро Іванович] з вахтером, із співробітниками, що зустрічалися на сходах і в коридорі (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)