ввігнутий
ВВІ́ГНУ́ТИЙ (УВІ́ГНУ́ТИЙ), вві́гну́та, ввігну́те. Дієпр. пас. мин. ч. до ввігну́ти.
З’являються [у скіфський час] миски з ввігнутими всередину краями (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 122);
// у знач. прикм. Який має форму заглибини.
Перенісся у нього ввігнуте, ніс схожий на сідло (Ткач, Крута хвиля, 1956, 122).
Словник української мови (СУМ-11)