ввігнутий
ВВІ́ГНУ́ТИЙ (УВІ́ГНУ́ТИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до ввігну́ти.
Ольга .. підняла його, обережно витерла хустинкою шерехаті, трохи ввігнуті від удару колючки й понесла каштан із собою у зал (М. Малиновська);
// у знач. прикм. Який має форму заглибини.
Перенісся у нього ввігнуте, ніс схожий на сідло (Д. Ткач);
Ввігнутий його лоб прорізували над переніссям два рівці: не від думок – від невдоволення (Б. Харчук);
На ньому був приношений бронзуватого кольору костюм, такий же – завеликий, з ввігнутим дном – капелюх, широконосі, далеко не модні черевики (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)