вглиб
ВГЛИБ (УГЛИ́Б), присл. У глибину, в середину чогось.
Густі ялички чіпають мене своїми колючими гільцями за руки, за одіж, б’ють по лиці, — але я не питаю, лізу далі, тиснуся вглиб (Фр., IV, 1950, 473);
Черемош робився все більш покручений, а глибина у ньому щомить мінилася: то зовсім мілка вода, то на два метри углиб ямами піде (Мур., Бук. повість, 1959, 32);
І далі вглиб весь степ переповнений ними [атакуючими], як птицями восени перед відлітом (Гончар, Таврія.., 1957, 703).
◊ Вглиб і вшир рости́ — одночасно ставати змістовнішим, серйознішим і збільшуватися числом, поширюватись.
Український нарис справді росте углиб і вшир, кількісно і якісно (Рад. літ-во, 10, 1965, 5).
Словник української мови (СУМ-11)