вглиб
ВГЛИБ (УГЛИ́Б), присл.
1. У глибину, далі від початку, межі чого-небудь.
Густі ялички чіпають мене своїми колючими гільцями за руки, за одіж, б'ють по лиці, – але я не питаю, лізу далі, тиснуся вглиб (І. Франко);
Черемош робився все більш покручений, а глибина у ньому щомить мінилася: то зовсім мілка вода, то на два метри углиб ямами піде (І. Муратов);
І далі вглиб весь степ переповнений ними [атакуючими], як птицями восени перед відлітом [відльотом] (О. Гончар).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на місце, усередину якого спрямована дія.
Славко схопив дівчинку за руку, потягнув її вглиб салону (О. Бердник);
Моя стара халупчина відступила вглиб подвір'я (Р. Федорів);
До заможніших крамниць треба було йти вглиб вулиці (Ю. Логвин).
◇ (1) Вглиб і вшир – всебічно.
Перспективність теми передбачає можливість подальшого її опрацювання та висвітлення – дослідження вглиб і вшир (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)