вдвох
ВДВОХ (УДВО́Х), присл. У кількості двох осіб.
І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи (Шевч., І, 1951, 312);
Матір і дочку рідко бачили поодинці, завжди удвох, завжди у злагоді, а робили — за чотирьох (Дмит., Наречена, 1959, 169).
Словник української мови (СУМ-11)