вдвох

ВДВОХ (УДВО́Х), присл.

У складі двох осіб.

І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи (Т. Шевченко);

Матір і дочку рідко бачили поодинці, завжди удвох, завжди у злагоді, а робили – за чотирьох (Л. Дмитерко).

Значення в інших словниках

1. вдвох — вдвох прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вдвох — ВДВОХ (УДВОХ) – В (У) ДВОХ Вдвох (удвох), присл. У складі двох осіб. І дід і баба у неділю На присьбі вдвох собі сиділи (Т.Шевченко); Посадили ми вдвох при дорозі Ще малими дві парості віт (А.Малишко); Молодята про щось розмовляють удвох (О.Гончар).  Літературне слововживання
3. вдвох — пр., удвійку, вдвійку, парою, на пару, в парі, удвійзі, вдвійзі.  Словник синонімів Караванського
4. вдвох — (удвох), присл. У кількості двох осіб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вдвох — ВДВОХ (УДВО́Х) (у кількості двох осіб), ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ) діал., ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ) діал. Ми їхали вдвох цілу нічку (Леся Українка); Чоловік із жінкою зосталися удвох у хаті... (Г.  Словник синонімів української мови
6. вдвох — Вдвох, присл.; в двох, числ. Ми йшли вдвох. Вода́ в двох ві́драх  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вдвох — ВДВОХ (УДВО́Х), присл. У кількості двох осіб. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи (Шевч., І, 1951, 312); Матір і дочку рідко бачили поодинці, завжди удвох, завжди у злагоді, а робили — за чотирьох (Дмит., Наречена, 1959, 169).  Словник української мови в 11 томах