вдосталь
ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), присл. У достатній мірі, в необхідній кількості.
Удосталь задовольнятимуться потреби всіх верств населення у високоякісних товарах широкого споживання (Програма КПРС, 1961, 81);
Жирна баранина парувала поруч на дошці, а Горпина різала її, доглядаючи, щоб усім було вдосталь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 140);
// ірон. Дуже багато.
В неблизьку пустилися [гості] путь і, вдосталь наковтавшись степової порохняви, витираються тепер хусточками (Гончар, Таврія.., 1957, 643).
Словник української мови (СУМ-11)