ведмежатник
ВЕДМЕЖА́ТНИК, а, ч.
1. Мисливець, що полює на ведмедів.
— У тайзі й живу, сину мій… Я ж — ведмежатник.. По хліб у село навідуюсь (Донч., II, 1956, 58).
2. Людина, яка водить прирученого ведмедя.
3. Собака, з яким полюють на ведмедя.
4. Приміщення для ведмедів у зоологічному саду, звіринці.
Словник української мови (СУМ-11)