ведмежатник
ВЕДМЕЖА́ТНИК, а, ч.
1. Мисливець, який полює на ведмедів.
– У тайзі й живу, сину мій... Я ж – ведмежатник .. По хліб у село навідуюсь (О. Донченко).
2. Людина, яка водить прирученого ведмедя.
Жонглери, танцюристи, хідці по линвах, ведмежатники та музики зібрали біля себе силу людей (Н. Королева).
3. Собака, з яким полюють на ведмедя.
Уперше як породу ризеншнауцера було показано під назвою “російський шнауцер-ведмежатник” у Мюнхені на початку ХХ століття (із журн.).
4. Приміщення для ведмедів у зоологічному саду, звіринці.
Для білого ведмедя збудували новий просторий ведмежатник (з газ.).
5. жарг. Злодій, який грабує сейфи.
Попід протилежною від дверей стіною була територія вищої касти тюремної аристократії: отих усіх кишенькових злодіїв, домушників, ведмежатників (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)