велемовно

ВЕЛЕМО́ВНО. Присл. до велемо́вний 2.

Навіть у житті він не говорив, а висловлювався велемовно, з трагічними модуляціями в голосі (Смолич, III, 1959, 167);

Коли до Києва в’їздив, вітали славного Богдана ряди спудеїв-школярів, що велемовно та протягло читали вірші голосні (Тер., Щедра земля, 1956, 8).

Значення в інших словниках

1. велемовно — велемо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. велемовно — Присл. до велемовний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. велемовно — ВЕЛЕМО́ВНО. Присл. до велемо́вний 2. Коли до Києва в'їздив, вітали славного Богдана ряди спудеїв-школярів, що велемовно та протягло читали вірші голосні (М. Терещенко); – Князь землі Полянської Острозор, – велемовно почав Гудима..  Словник української мови у 20 томах