величина
ВЕЛИЧИНА́, и́, ж.
1. Розмір, обсяг, протяжність чогось.
Річард ліпить з неї [індіанки] статую натуральної величини (Л. Укр., III, 1952, 44);
Через зелені вишеньки та покривлені яблуньки на гробах визирали низькі дерев’яні хрестики різної величини (Кобр., Вибр., 1954, 154).
2. мат. Те, що можна виміряти і обчислити.
Як і всяка точна наука, фізика має справу з цілком певними фізичними величинами (Наука.., 4, 1962, 18);
Стала величина; Змінна величина.
3. перен. Те, що має суспільне значення, суспільну цінність.
Наша сила — повна ясність і тверезість врахування всіх наявних класових величин, і російських, і міжнародних.. (Ленін, 32, 1952, 329);
// Про людину, визначну, видатну своєю діяльністю, суспільним становищем і т. ін.
А. Нахімов як байкар у свій час вважався четвертою величиною після Крилова, Хемніцера, Дмитрієва (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 28);
Думка, що Суліман є безпосереднім посланцем такої фінансової величини, як Річинський, закрутила голову Безбородькові (Вільде, Сестри.., 1958, 51).
Словник української мови (СУМ-11)