вензель
ВЕ́НЗЕЛЬ, я, ч. Пов’язані між собою або перевиті в малюнок початкові літери власних імен.
В одному з вікон красувався вензель "ЄФТ", початкові літери її ймення, Єкатерини Толстої (Ільч., Серце жде, 1939, 353);
На довгому столі у високих келихах зі старовинними вензелями пінилося іскристе вино (Собко, Запорука.., 1952, 5).
Словник української мови (СУМ-11)