вензель
ВЕ́НЗЕЛЬ, я, ч.
Пов'язані між собою або переплетені у візерунок початкові літери імені та прізвища або імені, по батькові та прізвища.
В одному з вікон красувався вензель “ЄФТ”, початкові літери її ймення, Єкатерини Толстої (О. Ільченко);
На довгому столі у високих келихах зі старовинними вензелями пінилося іскристе вино (В. Собко);
Карета з гетьманськими вензелями на дверцятах рушила з місця (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)