Словник української мови в 11 томах

верб’я

ВЕ́РБ’Я, я, с., збірн., рідко. Верби.

◊ Ве́рб’я золоте́ росте́ — те саме, що Ве́рби золоті́ росту́ть ( див. верба́).

Куди не повернешся — золоте верб’я росте (Номис, 1864, № 3130).

Словник української мови (СУМ-11)