верховинці

ВЕРХОВИ́НЦІ, ів, мн. (одн. верхови́нець, нця, ч.; верхови́нка, и, ж.). Назва українців, жителів високогірної зони Карпат.

Була [Іллінка] гарна, струнка, як усі верховинці (Коб., І, 1956, 440);

Гостробородий верховинець провів мене у найдальший куток (Збан., Єдина, 1959, 117);

Марія була вбрана в звичайну одежу верховинки (Смолич, Ми разом.., 1950, 113).

Значення в інших словниках

1. верховинці — -ів, мн. (одн. верховинець, -нця, ч.; верховинка, -и, ж.). Назва етнічної групи українців, жителів високогірної зони Карпат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. верховинці — ВЕРХОВИ́НЦІ, ів, мн. (одн. верхови́нець, нця, ч.; верхови́нка, и, ж.). Жителі Верховини – високогірної зони Карпат. Була [Іллінка] гарна, струнка, як усі верховинці (О. Кобилянська); Гостробородий верховинець провів мене у найдальший куток (Ю.  Словник української мови у 20 томах