верховинці
ВЕРХОВИ́НЦІ, ів, мн. (одн. верхови́нець, нця, ч.; верхови́нка, и, ж.). Назва українців, жителів високогірної зони Карпат.
Була [Іллінка] гарна, струнка, як усі верховинці (Коб., І, 1956, 440);
Гостробородий верховинець провів мене у найдальший куток (Збан., Єдина, 1959, 117);
Марія була вбрана в звичайну одежу верховинки (Смолич, Ми разом.., 1950, 113).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верховинці — -ів, мн. (одн. верховинець, -нця, ч.; верховинка, -и, ж.). Назва етнічної групи українців, жителів високогірної зони Карпат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верховинці — ВЕРХОВИ́НЦІ, ів, мн. (одн. верхови́нець, нця, ч.; верхови́нка, и, ж.). Жителі Верховини – високогірної зони Карпат. Була [Іллінка] гарна, струнка, як усі верховинці (О. Кобилянська); Гостробородий верховинець провів мене у найдальший куток (Ю. Словник української мови у 20 томах