верховний
ВЕРХО́ВНИЙ, а, е. Найвищий, головний.
Верховним органом Комуністичної партії Радянського Союзу є з’їзд партії (Статут КПРС, 1961, 15);
Після розмови полкового агітатора кожному з нас здавалося, ніби ми побували в ставці верховного головнокомандуючого (Багмут, Записки.., 1961, 32).
Верхо́вна Ра́да УРСР — найвищий орган державної влади УРСР, що здійснює законодавство і безпосередньо обирається шляхом загальних, рівних і прямих виборів при таємному голосуванні.
Депутатом Верховної Ради Української РСР може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг 21 року (Полож. про вибори.., 1946, 3);
Верхо́вний Суд УРСР — найвищий судовий орган УРСР.
Верховний Суд УРСР обирається Верховною Радою УРСР на строк 5 років (Конст. УРСР, 1946, 17).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верховний — верхо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- верховний — [веирхоўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- верховний — -а, -е. Найвищий, головний. Верховна Рада — назва парламенту України. Верховний головнокомандуючий — вищий начальник збройних сил держави як під час війни, так і в мирний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верховний — (суд) найвищий, (людина) головний, (реч) горішній Словник чужослів Павло Штепа
- верховний — ВЕРХО́ВНИЙ, а, е. Найвищий, головний. Прибути треба так, щоб, крім їх трьох, ні одна душа більше не знала. Такий верховний наказ (В. Винниченко); – І ви ще смієте згадувати про честь? – закричав Потоцький, бризкаючи слиною. Словник української мови у 20 томах