1. Орфоепічний словник української мови

верховний

верхо́вний

[веирхоўнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верховний — верхо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. верховний — -а, -е. Найвищий, головний. Верховна Рада — назва парламенту України. Верховний головнокомандуючий — вищий начальник збройних сил держави як під час війни, так і в мирний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верховний — (суд) найвищий, (людина) головний, (реч) горішній Словник чужослів Павло Штепа
  4. верховний — ВЕРХО́ВНИЙ, а, е. Найвищий, головний. Прибути треба так, щоб, крім їх трьох, ні одна душа більше не знала. Такий верховний наказ (В. Винниченко); – І ви ще смієте згадувати про честь? – закричав Потоцький, бризкаючи слиною. Словник української мови у 20 томах
  5. верховний — ВЕРХО́ВНИЙ, а, е. Найвищий, головний. Верховним органом Комуністичної партії Радянського Союзу є з’їзд партії (Статут КПРС, 1961, 15); Після розмови полкового агітатора кожному з нас здавалося... Словник української мови в 11 томах