верховний
ВЕРХО́ВНИЙ, а, е.
Найвищий, головний.
Прибути треба так, щоб, крім їх трьох, ні одна душа більше не знала. Такий верховний наказ (В. Винниченко);
– І ви ще смієте згадувати про честь? – закричав Потоцький, бризкаючи слиною. – Наданою мені верховною владою я примушу вас служити королю і короні! (В. Чемерис);
Суверенітет народу – це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верховний — верхо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- верховний — [веирхоўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- верховний — -а, -е. Найвищий, головний. Верховна Рада — назва парламенту України. Верховний головнокомандуючий — вищий начальник збройних сил держави як під час війни, так і в мирний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верховний — (суд) найвищий, (людина) головний, (реч) горішній Словник чужослів Павло Штепа
- верховний — ВЕРХО́ВНИЙ, а, е. Найвищий, головний. Верховним органом Комуністичної партії Радянського Союзу є з’їзд партії (Статут КПРС, 1961, 15); Після розмови полкового агітатора кожному з нас здавалося... Словник української мови в 11 томах