верховник
ВЕРХО́ВНИК, а, ч., іст.
Член Верховної таємної ради, яка була заснована в Росії 1726 р. і ліквідована 1730 р.
Татищев і Кантемір разом із Прокоповичем очолили дворянську опозицію владі аристократів-верховників, які намагалися реставрувати допетровські державні порядки (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верховник — верхо́вник іменник чоловічого роду, істота член Верховної таємної ради в Росії XVIII ст. іст. Орфографічний словник української мови
- верховник — -а, ч., іст. Член Верховної таємної ради, що була заснована в Росії в 1726 р. і ліквідована імператрицею Анною Іванівною в 1730 р. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верховник — див. верховода; керівник Словник синонімів Вусика
- верховник — ВЕРХО́ВНИК, а, ч., іст. Член Верховної таємної ради, яка була заснована в Росії в 1726 р. і ліквідована імператрицею Анною Іванівною в 1730 р. Словник української мови в 11 томах