1. Орфографічний словник української мови

верховник

верхо́вник

іменник чоловічого роду, істота

член Верховної таємної ради в Росії XVIII ст.

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верховник — -а, ч., іст. Член Верховної таємної ради, що була заснована в Росії в 1726 р. і ліквідована імператрицею Анною Іванівною в 1730 р. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. верховник — ВЕРХО́ВНИК, а, ч., іст. Член Верховної таємної ради, яка була заснована в Росії 1726 р. і ліквідована 1730 р. Татищев і Кантемір разом із Прокоповичем очолили дворянську опозицію владі аристократів-верховників, які намагалися реставрувати допетровські державні порядки (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. верховник — див. верховода; керівник Словник синонімів Вусика
  4. верховник — ВЕРХО́ВНИК, а, ч., іст. Член Верховної таємної ради, яка була заснована в Росії в 1726 р. і ліквідована імператрицею Анною Іванівною в 1730 р. Словник української мови в 11 томах