верховинці
ВЕРХОВИ́НЦІ, ів, мн. (одн. верхови́нець, нця, ч.; верхови́нка, и, ж.).
Жителі Верховини – високогірної зони Карпат.
Була [Іллінка] гарна, струнка, як усі верховинці (О. Кобилянська);
Гостробородий верховинець провів мене у найдальший куток (Ю. Збанацький);
Марія була вбрана в звичайну одежу верховинки (Ю. Смолич);
А біля Чорногори сподобав Корінь яснооку русяву верховинку (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верховинці — -ів, мн. (одн. верховинець, -нця, ч.; верховинка, -и, ж.). Назва етнічної групи українців, жителів високогірної зони Карпат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верховинці — ВЕРХОВИ́НЦІ, ів, мн. (одн. верхови́нець, нця, ч.; верхови́нка, и, ж.). Назва українців, жителів високогірної зони Карпат. Була [Іллінка] гарна, струнка, як усі верховинці (Коб. Словник української мови в 11 томах