верхотура
ВЕРХОТУ́РА, и, ж., розм., жарт. Верхня частина якого-небудь приміщення, верхній поверх.
— Чекали внизу, і довелося на цю верхотуру! Ху.. з рюкзаками… без ліфта! (Дмит., Розлука, 1957, 132);
— І багато народу було?.. — Повний клуб. І внизу, і на верхотурі, — пояснив дід (Кучер, Дорога.., 1958, 225).
Словник української мови (СУМ-11)