верхотура
ВЕРХОТУ́РА, и, ж., розм., жарт.
Верхня частина якого-небудь приміщення, верхній поверх.
– Чекали внизу, і довелося на цю верхотуру! Ху .. з рюкзаками... без ліфта! (Л. Дмитерко);
– І багато народу було?.. – Повний клуб. І внизу, і на верхотурі, – пояснив дід (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)