весілля

ВЕСІ́ЛЛЯ, я, с.

1. Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм.

Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде (Вовчок, І, 1955, 96);

Вона.. намагалась вгадати, в чийому дворі справляють весілля (Коцюб., II, 1955, 30);

// Бенкет з нагоди одруження.

Вони [дівчата] в моїх вінках ходять — і на весілля, і до кіно, і на танці (Ю. Янов., І, 1954, 43);

Обіцяли бути гості і з сусіднього району, Погуляти на дозвіллі На колгоспному весіллі (Перв., II, 1958, 47).

Золоте́ весі́лля див. золоти́й;

Справля́ти (спра́вити, гра́ти, зігра́ти, гуля́ти і т. ін.) весі́лля — святкувати одруження, виконуючи певні обряди; гуляти на бенкеті, вечірці з нагоди одруження.

Старости заміняли хліб. Справили весілля (Коцюб., І, 1955, 77);

Явдоха була вже заручена і тілько чекала осені, щоб весілля грати (Мирний, І, 1954, 61);

Гарні в колгоспі дівчата, будем весілля гуляти (Забашта, Квіт.., 1960, 97);

Срі́бне весі́лля див. срі́бний.

2. збірн., розм. Люди, присутні на святкуванні з нагоди одруження.

Через село весілля йшло (Шевч., II, 1953, 94);

З вулички по дорозі напроти на його вийшло весілля (Стор., I, 1957, 359).

Значення в інших словниках

1. весілля — весі́лля 1 іменник середнього роду обряд одруження весі́лля 2 іменник середнього роду люди, присутні на святкуванні одруження збірн., розм.  Орфографічний словник української мови
2. весілля — (пролог до весілля) сватання; (таємне) крадене весілля; У ФР. одруження, шлюб; (свято з нагоди шлюбу) бенкет, д. сватьба, свайба; весіллячко.  Словник синонімів Караванського
3. весілля — -я, с. 1》 Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм. || Бенкет з нагоди одруження. Справляти весілля. 2》 збірн., розм. Люди, присутні на святкуванні з нагоди одруження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. весілля — ВЕСІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди. Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде (Марко Вовчок)...  Словник української мови у 20 томах
5. весілля — Весілля година, а біди до смерти. Нарікання чоловіка, що лихо оженився. Доки весілля скоїться, то тобі загоїться. Іронічно, коли хлопець, або дівчина скаржуться на мале недомагання. Кому весілля, а курці смерть.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. весілля — Свайба, шлюб  Словник синонімів Вусика
7. весілля — золоте́ весі́лля. П’ятдесятилітній ювілей подружнього життя. Великим сімейним торжеством стали останнім часом срібні та золоті весілля (З журналу); — Для людини, що відзначила золоте весілля, сватання здається давнім-давнім сном (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
8. весілля — ВЕСІ́ЛЛЯ (обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм), СВА́ЙБА діал. Як же бучно, як же втішно Всім гулялось на весіллі! (Леся Українка); "Це на якусь веселу свайбу йдемо", — подумав Тимко (Григорій Тютюнник).  Словник синонімів української мови
9. весілля — Весі́лля, -лля, -ллю, на -сі́ллі; -сі́лля́, -сі́ллі́в і весі́ль  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)