вибиватися
ВИБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́БИТИСЯ, б’юся, б’єшся; мн. ви́б’ються; док.
1. З труднощами, докладаючи зусиль, вириватися, вибиратися звідки-небудь.
— Пусти, Антосю! Годі-бо! Що ти? Побачать! — вибивається вона з обіймів (Стар., Облога.., 1961, 20);
Де сон староденний, мов крига, застиг, Творці вибиваються з темних кормиг. У світі найкраще — визволення крик. Мільйони трудящих — один робітник (Рильський, І, 1956, 122);
Та ось нарешті вибились [бійці] на шосе (Головко, І, 1957, 281);
Кидався [літак] вгору, обходив низом, намагаючись вибитися з-під прицілів зенітної артилерії (Ю. Янов., Мир, 1956, 199);
// Переборюючи перешкоди, знегоди, виходити з важкого становища.
[Петро:] Хіба.. мало є таких сіромах, що б’ються як риба об лід з своїм безталанням і ніяк не виб’ються з гіркої нужди? (Мирний, V, 1955, 181);
Завзятий заробітчанин об’явився в домі. Молода сила. Скоро виб’ються із боргів, нестатків… (Горд., II, 1959, 187);
// Позбуватися чого-небудь, залишатися без чогось.
Та зо сну вона зовсім вибилася. Уява, збентежена сонною зморою, почала насувати їй на ум усіляке страхіття (Фр., VII, 1951, 8);
— Гей ти! Смішливий! Кинь закурити. З махорки вибились ми… (Смолич, Мир.., 1958, 159).
◊ Вибива́тися (ви́битися) з гра́фіка (з ро́зкладу) — порушувати встановлений графік (розклад).
Поїзд ні на хвилину не вибився з графіка (Веч. Київ, 24.V 1957, 4);
Вибива́тися (ви́битися) з ко́лії — втрачати звичайний стан.
Письменник ніби вибився з колії, йшов своєю, відмінною від німецького народу, стежкою (Собко, Запорука.., 1952, 229);
Вибива́тися (ви́битися) з сил — слабнути від тривалого напруження; знесилюватися.
Чує Юлдаш, як важко, з напругою дихає кінь, він вибивається з останніх сил (Донч., І, 1956, 178);
Васюта.. з дровами у сипкім снігу, — З сил вибився (Фр., XIII, 1954, 36).
2. тільки 3 ос. Проходячи через яку-небудь поверхню, з’являтися назовні; пробиватися.
Тут вибивалася з землі моложава зелень (Гончар, III, 1959, 377);
А під горою джерело — струмок вибився з-під камінних гір (Ле, Міжгір’я, 1953, 97);
Махає осінь рукавами. Озимі вибились жита (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 43);
— Еге ж, запам’ятовуй! І мотай все на вус, то нічого, що в тебе тільки пушок на верхній губі вибився (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 184);
// Висуватися з-під чого-небудь назовні.
Коса не розчісана вибивається з-під очіпка (Мирний, І, 1954, 301);
У Ярославка вибилася сорочечка з-під штанців (Цюпа, Назустріч.., 1958, 15).
3. в кого. Докладаючи зусиль, домагатися певного суспільного становища, ставати ким-небудь (за посадою, професією і т. ін.).
Якась випадковість відсовувала його у тінь, а тим часом двадцятип’ятилітні жевжики вибивалися у міністри чи посли (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 189);
Землі він спершу мав небагато, але гендлем та всякими хитрощами вибився-таки в дукачі (Мур., Бук. повість, 1959, 9);
При тих здібностях до малювання, які мав Бронко, бахур міг би вибитися в неабиякі майстри цієї справи (Вільде, Сестри.., 1958, 124).
Вибива́тися (ви́битися) в лю́ди — з труднощами забезпечувати собі помітне становище в суспільстві, благополуччя.
Як я могла думати, що виб’юсь в люди, сидячи у сієї відьми? (Л. Укр., III, 1952, 547);
Янек збиратиме кожен гріш і, рано чи пізно, виб’ється в люди (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51).
4. тільки недок. Пас. до вибива́ти 1-10
Микола висмикнув з неї [скирти] пучок обмолочених колосків і потер їх в руці. На долоні залишилося кілька зернин. — Не вибивається все зерно (Логв., Літа.., 1960, 20);
Земля глухо гуділа на всю округу, і в повітрі далеко розносилися гопаки та тропаки, що вибивалися дзвінкими підковами чобіт (Довж., І, 1958, 228).
Словник української мови (СУМ-11)