вибитий
ВИ́БИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́бити 1-10.
Крізь вибиті вікна дивилась на мене пустка (Коцюб., II, 1955, 404);
В коридорах та кімнатах.. вибиті, старанно повитрушувані і від того відсвіжені килимки (Коз., Сальвія, 1959, 31);
І пише [Охрім], пише Леніну листа.. Про двох братів, що впали біля тину, Про вибиту копитами долину (Мал., І, 1956, 185).
Словник української мови (СУМ-11)