1. Словник української мови в 11 томах

вибитий

ВИ́БИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́бити 1-10.

Крізь вибиті вікна дивилась на мене пустка (Коцюб., II, 1955, 404);

В коридорах та кімнатах.. вибиті, старанно повитрушувані і від того відсвіжені килимки (Коз., Сальвія, 1959, 31);

І пише [Охрім], пише Леніну листа.. Про двох братів, що впали біля тину, Про вибиту копитами долину (Мал., І, 1956, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибитий — ви́битий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вибитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вибити 1-10). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибитий — ВИ́БИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́бити 1–10, 12. Будиночки в садках зяють вибитими вікнами (М. Бажан); В коридорах та кімнатах .. вибиті, старанно повитрушувані і від того відсвіжені килимки (В. Словник української мови у 20 томах
  4. вибитий — вибива́ти / ви́бити з ко́лії кого і без додатка. 1. Порушувати узвичаєний хід чого-небудь, чийсь спосіб життя. — Це вибивало з колії, вносило в роботу плутанину й безладдя (В. Попов); Позбавити людину її професії.. Фразеологічний словник української мови