вибитий
ВИ́БИТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́бити 1–10, 12.
Будиночки в садках зяють вибитими вікнами (М. Бажан);
В коридорах та кімнатах .. вибиті, старанно повитрушувані і від того відсвіжені килимки (В. Козаченко);
Перед ним [утікачем] роззявилася яма, видерта водою чи вибита топором (К. Гриневичева);
Де все, де всі, архонти і поети? Де шум доріг і затишок осель? Де на скрижалях вибиті декрети і висічена в скелях цитадель?! (Л. Костенко);
// ви́бито, безос. пред.
Нас вибито. Нас вимордувано. Нас витолочено, це так. Але нас не переможено (І. Багряний).
◇ (1) Ви́битий з ко́лії – який утратив рівновагу, працездатність через яку-небудь неприємність, біду і т. ін.
Коли, слідом за Федором Іполитовичем, вийшли вони з палати, Друзь запропонував остаточно вибитому з колії колишньому своєму нерозлийводі: – Може, досить з тебе на сьогодні? (Ю. Шовкопляс);
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) з ка́меня ви́битий:
а) нерухомий або нерухомо.
За другою огорожею, з комендантського будинку, виходить на подвір'я один унтер. Але ми не хочемо зараз бачити його, не помічаємо і стоїмо мов з каменя вибиті (В. Козаченко);
б) дуже гарний, вродливий (про людину).
Красна, як з каменя вибита (І. Франко).
Значення в інших словниках
- вибитий — ви́битий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- вибитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вибити 1-10). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибитий — вибива́ти / ви́бити з ко́лії кого і без додатка. 1. Порушувати узвичаєний хід чого-небудь, чийсь спосіб життя. — Це вибивало з колії, вносило в роботу плутанину й безладдя (В. Попов); Позбавити людину її професії.. Фразеологічний словник української мови
- вибитий — ВИ́БИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́бити 1-10. Крізь вибиті вікна дивилась на мене пустка (Коцюб., II, 1955, 404); В коридорах та кімнатах.. вибиті, старанно повитрушувані і від того відсвіжені килимки (Коз. Словник української мови в 11 томах