виболіти

ВИ́БОЛІТИ, ію, ієш, док., діал. Зазнати болю, мук, страждань.

— А що вже цьому Андрійкові безталанному, то й за всіх краще: і вихворів і виболів (Вас., II, 1959, 281);

Трапляється ж у житті й таке, про що нікому не хочеш і не можеш розповісти. Мусиш пережити, виболіти і сама ж приховати все десь аж на самому дні душі… (Коз., Сальвія, 1956, 361);

// перех. Створити що-небудь, подолавши переживання, вагання.

[Світловидов:] Я всю душу вклав у цей проект! Виболів його (Баш, Дніпр. зорі, 1953, 23).

Значення в інших словниках

1. виболіти — ви́боліти дієслово доконаного виду зазнати мук, страждань діал.  Орфографічний словник української мови
2. виболіти — -ію, -ієш, док., діал. Зазнати болю, мук, страждань. || перех. Створити що-небудь, подолавши переживання, вагання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виболіти — ВИ́БОЛІТИ, ію, ієш, док. Зазнати болю, мук, страждань. Подивились ті люди на мене: я тілько що дишу. Виболів, дак такий слабий, що й не двигну нічим (з казки); – А що вже цьому Андрійкові безталанному, то й за всіх краще: і вихворів, і виболів (С.  Словник української мови у 20 томах
4. виболіти — ВИ́СТРАЖДАТИ (здобути що-небудь ціною багатьох страждань), ВИ́ГОРЮВАТИ розм., ВИ́БОЛІТИ діал. — Недок.: вигорьо́вувати. Цю землю вистраждали ми, омріяли в думках, прикрили власними грудьми в нечуваних боях (І.  Словник синонімів української мови
5. виболіти — Ви́боліти, -лю, -лиш гл. Переболѣть, отболѣть. Коли б вихорів, виболів, що у мене вихилив. Ном. № 11643.  Словник української мови Грінченка