виболіти

ВИ́БОЛІТИ, ію, ієш, док.

Зазнати болю, мук, страждань.

Подивились ті люди на мене: я тілько що дишу. Виболів, дак такий слабий, що й не двигну нічим (з казки);

– А що вже цьому Андрійкові безталанному, то й за всіх краще: і вихворів, і виболів (С. Васильченко);

Трапляється ж у житті й таке, про що нікому не хочеш і не можеш розповісти. Мусиш пережити, виболіти і сама ж приховати все десь аж на самому дні душі... (В. Козаченко);

// що. Створити що-небудь, подолавши переживання, вагання.

[Світловидов:] Я всю душу вклав у цей проект! Виболів його (Яків Баш).

Значення в інших словниках

1. виболіти — ви́боліти дієслово доконаного виду зазнати мук, страждань діал.  Орфографічний словник української мови
2. виболіти — -ію, -ієш, док., діал. Зазнати болю, мук, страждань. || перех. Створити що-небудь, подолавши переживання, вагання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виболіти — ВИ́СТРАЖДАТИ (здобути що-небудь ціною багатьох страждань), ВИ́ГОРЮВАТИ розм., ВИ́БОЛІТИ діал. — Недок.: вигорьо́вувати. Цю землю вистраждали ми, омріяли в думках, прикрили власними грудьми в нечуваних боях (І.  Словник синонімів української мови
4. виболіти — ВИ́БОЛІТИ, ію, ієш, док., діал. Зазнати болю, мук, страждань. — А що вже цьому Андрійкові безталанному, то й за всіх краще: і вихворів і виболів (Вас., II, 1959, 281); Трапляється ж у житті й таке, про що нікому не хочеш і не можеш розповісти.  Словник української мови в 11 томах
5. виболіти — Ви́боліти, -лю, -лиш гл. Переболѣть, отболѣть. Коли б вихорів, виболів, що у мене вихилив. Ном. № 11643.  Словник української мови Грінченка