виболіти
ВИ́БОЛІТИ, ію, ієш, док.
Зазнати болю, мук, страждань.
Подивились ті люди на мене: я тілько що дишу. Виболів, дак такий слабий, що й не двигну нічим (з казки);
– А що вже цьому Андрійкові безталанному, то й за всіх краще: і вихворів, і виболів (С. Васильченко);
Трапляється ж у житті й таке, про що нікому не хочеш і не можеш розповісти. Мусиш пережити, виболіти і сама ж приховати все десь аж на самому дні душі... (В. Козаченко);
// що. Створити що-небудь, подолавши переживання, вагання.
[Світловидов:] Я всю душу вклав у цей проект! Виболів його (Яків Баш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виболіти — ви́боліти дієслово доконаного виду зазнати мук, страждань діал. Орфографічний словник української мови
- виболіти — -ію, -ієш, док., діал. Зазнати болю, мук, страждань. || перех. Створити що-небудь, подолавши переживання, вагання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виболіти — ВИ́СТРАЖДАТИ (здобути що-небудь ціною багатьох страждань), ВИ́ГОРЮВАТИ розм., ВИ́БОЛІТИ діал. — Недок.: вигорьо́вувати. Цю землю вистраждали ми, омріяли в думках, прикрили власними грудьми в нечуваних боях (І. Словник синонімів української мови
- виболіти — ВИ́БОЛІТИ, ію, ієш, док., діал. Зазнати болю, мук, страждань. — А що вже цьому Андрійкові безталанному, то й за всіх краще: і вихворів і виболів (Вас., II, 1959, 281); Трапляється ж у житті й таке, про що нікому не хочеш і не можеш розповісти. Словник української мови в 11 томах
- виболіти — Ви́боліти, -лю, -лиш гл. Переболѣть, отболѣть. Коли б вихорів, виболів, що у мене вихилив. Ном. № 11643. Словник української мови Грінченка